Я пам’ятаю мить ще ту,
Що чудом у мені тремтіла,
Там кожна рисочка життя
У мрії і надії пурхотіла.
Вже соромно так говорити про себе.
Бо старість соромом багата.
Ніяковієш зовсім геть,
Коли вже неміч відчувата.
А думка ще летить й летить,
Ще не блаженна, ще у силі.
Живе у нас - наш вічний дух!
Пробач мій вік, мені ще милий!