Згадала Кайдаша …
Його дурну родину …
Що цілий вік товклась
Причинно-безпричинно…
Оце і ми такі,
Виходить безумовно….
І гарні, і стрункі …
І у чоботях модних …
А віз-державу ми
Комизим i ламаєм …
Бо розкопати гору
Сил нам не хватає.
Разом і назавжди
Позбутись нарікання ….
Та де там? Нелади,
Як у дурних змагання.
Зсобичились усі …
Прокляття, смерть i горе …
Все ділим грушку ми?
Рубаєм! … Моя доле ….