Я не в змозі перемогу уявити.
І перемогою, напевне, і не назову.
Я просто хочу мирно жити
В моій країні, де вже москалю
Не лишиться й краплинки мого,
Що у віках нам подалось!
То буде день, коли чужого
Вже духу, як і не було!
Лише розруха, як ті гнізда,
Що розкидав зло-буревій,
Та могилок страшенна тиша -
Осьо, що буде! Як німій
І не сказати, бо в несилі,
І прокричати - толк який…
Лиш пам‘ять вічна й праця щира
Спасе нас, браття, нас усіх!