Впирає погляд мій в одну і ту ж картину -
Вороння шумне небом і землі
Також дісталось чорного дзьобанства …
Аж синню з блиском птахи,
Аж страшні …
Тривога в крилах, крик, що рветься …
І думка в сполосі, навіщо так?
Порпилітали, чорним небом
У ґвалті понарябили ґвалт?
Блищить лиш зір - ніби відома
Причина крику - ми тут! Й все!
А ми понуро всі сховали очі …
Кричить біда? Що ще нас жде?