Притча або казка про любов

Поплакав Бог,
коли творив земельку ,
Відомо все Йому було.

Вже знав тодi,
якi ми будем,
До смутку з нами все ішло.

Наповнив Вiн,
весь океан сльозами,
й моря солоні аж до берегів …

А людям дав водичку пряну,
Бо просто нас 
людей любив!