Хiба ще не скiнчився морок смертi?
Ще не скiнчився, кажуть так.
Про це вже знає, вбита верба
вже не полощить кiс нiяк
у тихiм плесi, у водичцi,
а вирвана у нiй лежить.
Вода стiкає тихо-тихо,
життя немає, тому мить
волочить в часi все страхiття,
що у вiйни - звичайнi лиш -
чиясь одежина, подерта смертю,
чиясь тут плоть пiдперлась гнить,
до берега пристала лихом,
вода облизує страшну ...
Верба не дивиться ...
вмирає тихо,
листочки поховала всi по дну.