Жив-був їжачок.
Вже лише жив і був, бо його вже нема.
Якось він завидів білочці. Як вона усердно
старалась і запасалась на зиму!
Вирішив і сам отак покрутитися і забагатіти.
Насунув в нірку всякого добра – їж, душа, пий і веселися.
Прийшла зима, їжачок , як тому і ведеться, вцепенів від
холоду і кормився лише тим, чим настарався
по собі. А настарався мало. Бо не було коли.
Бігав же, запасався. А треба було жиру по собі
повідкладати, щоб пережити зиму.
Як сказала одна мудра їжачиха – треба було
працювати над собою, а не для себе.
Views: 264