Підняти б білим прапора …
Не треба, бо нема
Жалю й душі у ворога,
Тому так все … дарма.
Покори домагаються.
Суцільну і страшну,
А покоритись нікому,
Бо вже я не живу …
І ти, і той, і край увесь …
Бідою похиливсь …
І чорна безнадія
Повзе як вічна мить.
Життя із смертю
Крутять нас,
Ще й долею назвуть,
Готують до заклання й враз,
До житки не без пут.