Цяцьок блискучих храмом –
Вже ж стільки – не пройти.
Аж соромно стояти,
Куди не погляди.
Ховає погляд й Бог мій,
Бо ніяк вже Йому,
Здушили у пластмасі,
Вдитинились у гру.
А тайна така тиха …
Малесеньке дитя
На сіні, до тваринок,
Так почало життя.
Дихання у ягняток
Теплом було для всіх,
Вклонилися пастирі
І Йосип ледве зміг
Усе порозуміти,
Бо тайна, бо Свята,
І Матінка Марія
В смиренні Вся була.
Раділа Сонцю Правди,
Що Бог подав усім …
А ми блискучий мотлох
Все сунем звідусіль ….