Нахабний дощ
завжди примостить себе ...
Аж за комiр присуне крапель рiй ...
але співати вмiє й щедро
виводить музику нашир,
яка мiж соснами звучала,
яка бубнiла по рiцi,
яка краплинами топтала
травичку, квiти ... цiлий світ,
яка i сльози замаскує,
яка гримiти ладна як
вогонь, що падає з хмарини
вже як симфонiя ... ось так ...