Годинник вусами крутив …

Годинник вусами крутив,
Ніби повільно, ніби худко,
І сонце йшло в проміннях золотих
Підштовхуючи хмарки
І так прудко
Ховалось й знову зарання
Котилось, йшло, небом блукало.
Годинникові вуса раз зараз
Чорненькі цифрочки торкали.
І голос з неба - світ спинись!
Кому? Чому? Яка причина?
Це час спитав! А він! Де він?
Шукали його всі невпинно!
Не голос з неба! Була я!
Я час спинити захотіла!
А всі шукали той же час!
А він втікав, що було сили!

Залишити відповідь