Тихо. Літо. У полудень
поспинило світом все
В павутині хтось впіймався
і себе в біді трясе …
Тепло ходить й пригортає
міцно всіх,
й навіщо так …
до водички поспішаєм
загаряче в обіймах
все ходити без упину …
плесо вабить
аж блищить …
ріка тихо вигинає прохолоду
і дзвенить
щось вгорі чи тут травою
бо скрізь тихо й дзвін тепла …
й думка в лінощах притихла …
літо, спека … й мир …
хай так!