Тріпотіли квітки,
Вітер снував
поміж ними …
Не гасло проміння,
Хоч й смерть
поховалась кругом,
НезвАжливо сонце
сіяло вмінням
До життя земного
воскресати все знов …
Рух усюдно зтуляв
собою всі миті,
Які назавжди
спинились й повсяк,
життя байдужливо
пустилося вітром …
Тріпотіли квітки
і скресали життя …