І я питала мого-твого Бога - - Скажи Єдиний, тяжко ж нам, скажи … До яких пір така негожа доля Веде нас шляхом лише до біди … І відповів Господь у думках страшних сили. І відповідь правдивою була … - Коли були ви в чомусь та єдині? Як і були - то мить це лиш була. Коли були тверді ви, мов та криця? Щоб кулаком і без ніякеньких вагань? Прийдеться діло доробити міццю - Всі розповзаєтесь, як та погань! Сказали - так! Робіте добре! Сказали - ні! Вже до кінця! Коней мордуєте своїх в дорозі - От й волочіння, й доля ніяка́!