Випита кава, Слово тупцює … - Впусти же ж, впусти … Дай поговоримо Про думку живую … Про … - То вже кажи! - Як я скажу, Дозвіл шукаю, Щоб у полоні тебе, Міцно тримати І не пускати … - Ну, то пускаєш уже? - Ще й надто вагаюсь, Знаю я тебе, Бо відчипитись - біда … Сумно мене Споглядає робота … Знов напишу я вірша! Нижеться слово Й словечка блукають … Не вбридло, вам пані, Аж ніц?! Гримає гнівом Праця земная, А слово гніздо Вже мостить! Всядеться Й буде мене розпинати, Поки, аж втома прийде … Виною не щезне, А я буду мати Гнів від усіх І себе.