Лячно блякле… Заскорубле, Ніде і нічого - Ні щоб барва, Ні щоб колір - Нічого живого. У бетоні, як потвори Слова сталенії … Гомін твій, Де гомін, мово? Чи вже безнадія? Я страждаю, Я боюся, Та ти на вмиранні! Супротив Ніщо не кажеш, Моя преблаганна … Мовчить мова … Язик плеще Без упину, вволю … Сиві днини, Хай й весною Не розквітне доля … Начекались, Сподівались, Духу не хватило … Язик склався у язиці … Говорім, як хтілось! Вже не хочеться казати … А лихо собою Позалазило в звук й думку, І лише журбою, Натякає і у муку Жбурляє невпинно … Змієм згріли, Повзе й крутить Язик нас, нас винних.