Буду птаху я робити.
З паперу і пруту.
Ще пірʼїнок нашукаю,
Причеплю, щоб вкрити
Паперове тільце всюди.
З пруту - лапки ладні
Пригощу і птаха буде.
Далі - ще доладно
Вочки, дзьобика - усе вже
Пташичка готова!
Посаджу я на віконце
І буде розмова
І про Бога, і про небо,
Про все цілим світом.
І загляне жива птаха
До нас із привітом.
То навіщо було цю руками
Старанно робити?
Захотілось душу птахом
Світом посадити.
Хай побачить душі інших,
Що живі й літають.
Тоді може й моя скресне
Від болю - живая.