Якась сива тиша …
Не яскрава вогнями.
І снігом понура
Розстелила себе.
Ніби в ваганні,
Незнайно як далі
Поводити себе
Ніяк не знайде.
Пустити хай лютий
Мете і волочить
Незграбно себе
В кучугурах снігів.
Чи скисне в потьоках
Брудних, почорнілих
Нетеплих й ще зимніх
Народжених днів.
Все роздоріжжям.
І вліво, і вправо
Смуток уміло
Павутиння пряде
Про ніби і днину,
Але ж із війною,
Зашморг у міці
Все миттю стає.