Не багато. Але є.
Тепла. Зусім лиш трішки.
А віддали комусь, хто вже
Лиш присміхатися потішно
Зуміє й в най такую мить,
Коли до сліз довіра треба …
Вже й зрікся,
Вже і геть відсторонивсь …
А душу хочуть
Всю. Без неба.
Поетичний авторський клуб, сучасна українська поезія
Не багато. Але є.
Тепла. Зусім лиш трішки.
А віддали комусь, хто вже
Лиш присміхатися потішно
Зуміє й в най такую мить,
Коли до сліз довіра треба …
Вже й зрікся,
Вже і геть відсторонивсь …
А душу хочуть
Всю. Без неба.