Лапатий сніг, аж падав з неба,
Летіти лінувався вже.
Тому то гупав лиш тихенько,
І ніжно застилав усе.
Пташини крила позгортали
Й сиділи нишком у гілках,
Зайці в коріннях поховались
У най-біліших чобітках.
Собою затулив сніг небо,
Щоби таємно від зірок
Робити казку тут землею,
Білющий в святості танок.