Ти не співай,
бо тихим співом
душа похилиться ще й ще …
І припаде думками тими,
що гнітом тих не підведе
себе, щоб жити,
щоб радіти …
лиш сумом встелить
шлях кругом …
а ще б іти, а ще би жити …
співає пісню ту хтось знов …
про море й гори, ті Карпати,
що синню ваблять і про те,
як ті озера синьоокі
у плесі тишу горнуть й все
у золоті хліба безмежні,
злилися з небом в стяг добра …
молю спинись …,
бо ріки крові стікають, ллються
в тих степах …