Кава чорним оком споглядає зверхньо.
Тінями блукає гладкая поверхня
Кавового моря - кружка берегами.
Не ходіть, думо’чки, битими шляхами.
Простором ходіте, сонцю посміхніться.
Вже й весна родилась, може прийде літо.
Кава не всміхалась, аж на дні сховала,
Про «життя» і «завтра», , якi нам дістались.