Знов ти заходився світом капотіти,
Дощику дрібненький, холодом сповитий.
Десь тебе із дому часто проганяють -
Ходиш, як приблудний, сльози проливаєш.
Навесні ти лише парубок веселий,
Залицятись любиш, про це достеменно
Знає кожен кущик, кожная травичка,
Напуваєш щедро, живая водичка
У твоїх відерцях хлюпотить любовʼю …
Це весною. Зараз капотиш журбою
Ходиш безупинно, жально небо сіре …
Поспинився дощик й мжичкою засіяв …
Надіє радіє, віра уповає,
а любов всесильна зло перемагає,
Що в надії радість завжди розкрадало,
Що у віри силу часто віднімало.
Дощик про те знає й в короткую днину
Треба пожуритись плачем та неспинним.
Views: 115