Похмуро, повільно й журливо
День спотикався, не йшов.
Й сонце ліниво й похило
Не вилізало з-під ковдр
З сірих подутих перин ще
Не тяжких снігів, а дощу.
День не зими ще, осінній
Думав думу свою.
Дума була про покору,
Розібрати всю скрізь красу.
Все поховати, покрити.
Розрухою бути всьому.
Голим гілля поробити,
Землю страшною - в ріллю,
Все в забутті схоронити
Все повернути до сну.
Ніхто і ніде в супротиві,
Схилилась природа уся,
Посипати голову снігом,
Готується біла зима.
Вже тут би й в вірші зупинитись,
Одне ж марево мучить усе.
Не марево, дійсність проклята.
Бо війна ще іде і іде.
Views: 90