Ранок

спотикнулась
i не раз
iду,
думаю
про сказ
на дорозi
знов не раз
пiдрiзають
всiм перечу
так бувае
i на плечi
втеребилась
злiсть
звичайна
от i я вже
надзвичайна
без краплиночки
добра
не людина вже!
Змiя!