Один рядочок в день я напишу ...
лише один. Лише одненький?
А як я думку там вмiщу?
А думай тихо, помаленьку ...
Так нiби вiчнiсть вже в тобi -
попереду безчасся маєш ...
Один на день? То як тодi?
Умова в час знов повертає.
Все як в життi, одне й друге -
i тiло, що гнучке до часу,
а i душа, що непосида в нас,
пригадує про здатнiсть полiтати
у вiчнiм просторi добра,
а чи у дьогтi походити ...
До чого вже навчились ми,
як без землi у вiчностi нам жити.