Бiль - як морок без просвiту,
позатуляв все вiд людей,
щоб не побачити яскраво,
не в силі ми у ясний день.
Позатуляв, щоб не дивились
на смерть яскраву, як вона,
у фею чорноти й зловоння,
напарфумована гниттям.
Як не очима, то душею
зобачили ми, браття, все
та тихо голову вклонили -
хай той же морок пропаде.
Та поховаймо наших близьких -
герої всi, бо неживi,
бо зло їх бiдних покосило,
лишивши бiль у нас в душi.
I люттю серце закипає -
нiколи, аж нiколи вже
даремну вiру ми не маймо,
лиш Україна понад все!
Views: 111