День родився,
день минає,
прийшла нiч,
вiн помирає ...
Нiби звикли
й розумiєм...
Новий день!
I вже радiєм!
Згодом знову
Зазираєм!
У минуле!
I ...
Страждаєм!
Нащо було
Зазирати?
А для того,
Щоб страждати!
Бо минуле -
воно є!
А от завтра?
Чи моє?
Там тривога
Ще мiцнiша!
Так й живемо.
Мiж два лиха!