Верба била й промовляла -
- Іще тиждень і Великдень!
Б‘ю і м‘яко вигинаю,
Люб‘ячі, добра бажаю!
У здоров’ї будь водою,
Та високим - будь вербою!
- А живими? Як лишитись?
Як на Паску пригоститись?
Нема хати, нема дому …
Лише біль і тяжка втома
Від образи, від знущання,
Вербонько, наші благання -
Смерть побий не м‘яко - люто!
Та так гнівом, у закуток
Загони її прокляту,
Бо вже Паска, бо вже Свято!
В смертi жало вiднiми!
Бог воскрес й воскеснем ми!