Пам’яті Олега Васильовича Ясенчука
Стоїть посеред міста вершник у короні Славетний лицар і король Галичини,
І ллється дощ із неба вершнику на скроні,
А повз ідуть Вкраїни дочки і сини.
Він рано залишився сиротою
Із матір’ю утік на чужину
Та повернувшись із мадярського постою
Князь боронив уділ та вітчизну.
Він ляхам й німцям став на перепоні
І свату Белі не дав завоювати Русь,
Поборював бояр по давньому законі
І до Орди Батия не горнувсь.
Прийшов в столицю давню, як було врем’я люте,
Коли орда Менгу дісталась до Дніпра.
“В лиху годину не можу Київ я забути” –
Сказав Данило людям, призначаючи Дмитра.
І була січа люта,
Де бився кожен дім
І кров ворожа, мов отрута,
Пашіла в бою тім.
Та не спинивсь погром кривавий
Приречених на смерть – Печальна Слава
Закарбувала: не встояв Київ златоглавий,
Загинув город Ярослава.
І вернувся володар на рідні попелища,
Заходився відроджувать гради
Імперія колись піде на цвинтарище,
А Русь… Вона буде завжди.
Лишилась в хроніках про нього світла згадка
Лишилися й данилові нащадки
Вони крізь вихори століть, пожежі і руїни
Ішли у бій, і не зрікались України.
Торуючи нам шлях до вільної епохи
На мить не полишаючи мети,
До світла пробиваючи дороги
Жили шляхетнії брати,
Що від батьків успадкували
Святий і мудрий заповіт:
Які би тягарі не знемагали
Працюйте щиро і цим зміните світ!
При незалежності зорі
У конформістськім Кам’янському
Сповідували те що й лицарі:
Душу – Богові,
Серце – жінці, Честь – нікому!
Долаючи розчарування й втому,
Гартуючи вкраїнський дух,
Вони змогли і в місті тому
Ще довго жив Народний Рух.
Вони служили людям щиро
Вершили справи і донині
Жадали щоби серед миру
Розквітла велич України.
І раптом ніби грім з ясного неба!
О доле, чом несправедлива ти?
Ми мовчимо, ховаєм горе в себе…
Пішов Олег Васильович у кращії світи.
Нам тяжко зрозуміти
Стискає серце твердь…
Це ж не зимові літа,
А от підкралась смерть.
І в Львові без романтики
На брук посеред площ
З далекої Атлантики
Надривно плаче дощ.
20 вересня 2009.
Олег Васильович Ясенчук (Будкевич) (1957 – 2009) – громадський діяч у місті Кам’янське, один з лідерів міської організації Народного Руху України.
Трагічно загинув під колесами автомобіля в серпні 2009 року.
По материнській лінії був нащадком роду Муровичів, що виводять свій початок від короля Галичини і Малої Русі Данила Романовича. Саме Муровичі збирали кошти на пам’ятник королю у Львові.