А Він промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме.
Євангеліє від Луки 19:10
Я живу в місті кричащих стін
Сорок предовгих років
Немає давно обгорілих руїн
Занесли вітри сліди кровостоків.
Метеором Зоря Полин
Проминула ріку часоплину
І спалахом пам’яті – барикада тролейбусних шин
На мосту через річку Аліна,
Дороговказ у доросле життя
Крізь Годину Бика. Іншого нам вже не буде,
Де страждання позначають життя
В якому існують травмовані люди.
Страшно жити де стіни кричать
Без голосу, тихо, без звуку,
А ті що проходять повз них – мовчать
І їх німота лиш посилює муку
Проходять Аліни та всі не моя:
Розсіялись наче біблійні коліна.
Кімната. Самотність і я.
Немає надії на зміни.
Лишили назавжди самого мене
Гестія, Іштар та Ізіда.
Та з певністю можу сказати одне:
Лишилась прихильною Немезіда .
4 червня 2026.
с. Кочережки .