Водограєм слово посміхалось
І долітали лагідні думки
Про щось неторкане, що нами
Воліють завжди, коли ми
Почули звуками ще перші
Узримі милістю пригадки про життя,
Що ніби й було із нами …було …
В маленькому минулому … Дитя …
Колиска й мами шепотіння
Не піснею, а казкою слова …
Які у такт із коливанням світу -
Так ніжно люляли, аж Божі небеса.