Ріка, річечка моя,
Поліссям глибока,
М‘яко в’єшся піщана
Тихеньким потоком.
Смирна завжди, як душа,
Лісового люду -
Поліщук, ріка, сосна …
Болото і чудо …
Саме чудо в тишині,
Спокій і озера …
О Волинь, моя свята!
В віках і тепера!
* поліщуками - називають жителів
Полісся
3 thoughts on “#Волинь моя, краса моя …”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
часто птаха, що співає, в листовинні десь ховає себе сіру, непомітну, але співом душа квітне
чути тьохкання до неба.
що тобі, пташино, треба? мою душу, її сльози? вже застала на порозі і злетіти ладна вмить, бо твій голос все бринить
на чужинi – як у пустелi, гукай, у неба нема стелi, почути не почуе свiт, лише тихесенький привiт на крилах ангел принесе … й утiхою нечутно щем в душу кладе
Господь подадати подав, а як людям вiддати менi не сказав