Ой, гаю мiй гаю!
Барвистий розмаю!
Чому в цьому гаї
вороння лиш зграї?
Чому посядали?
Вони що не знали,
сiдати лиш мають,
де зло спочиває.
За горами лиха,
де душам - не втiха.
Нехай полiтають,
й вони душу мають!
Не знають, що з часом,
смирення прекрасне.
Хай скiльки клювати,
правду - здолати?
Вона же ж такая -
не воронiв зграя.
Треʼ серцем вiдчути ...
У думцi ... як бути?