Категорія: Вірші для дітей

Лапатий сніг, аж падав з неба,
Летіти лінувався вже.
Тому то гупав лиш тихенько,
І ніжно застилав усе.

Шубку файну насадила,
себе Лиска примостила.
Кава в лапцi. Лiс пухнастий,
снiг улiгся м’яко й надто.

Гномiв армiї сидять
I снiжиночки творять!
Рученятками швиденько,
Як мереживо із льоду,

Рахувати ми сніжинки заходились вміло.
Пес також радів затії, аж скакав щасливо!
Вибрали ми най-якраву й першою поклали
На лопатку й заходились другу знайти вдалу.

От Зима!
Все мерзне
Й спить,

В зубах курочку зчавила,
Хвіст в сметані намочила

Аж чотири лапи має
І нікуди не втікає,

Лапки м’якенькi,
Кiгтi гостренькi,

Лапки тоненькі,
Дзьобик гостренький,
Небом літає
І гарно співає!

Мокрий,
Може і сліпий,
Легкий,
Може і рясний,

Він приходить й стає так,
Що літати вже є як.

Воно світить,
Воно сяє,
Воно гріє
І палає.

Три лепестини зачинила,
Три лепестини відчинила
І підняла їх догори

За вуха почеплялись,
На нiс ви повсядались!
Чого то ви, панове,
Та тут повитягались?

Сивого кожушка має,
В нiрку хвостика ховає.

Летить, падає й лягає…
Бiлим він все огортає.

Гарна й охайна
Птаха надзвичайна.
Полем виходжає,
Жабенят лякає.

Він рибинку зловить
Вміло сам рікою.
Жолуді й горіхи
Забере з собою.

Ми горобчики маленькі,
Наша мама, наша ненька
Наказала нам усім

Біла мама в синю нічку
Мене підсобила
Зірочок на темнім небі –
Аж силенна сила.

Подзвонила я до їжачка.
– Ало! – каже –
– Я вже встав! Уже пора!

Є віконця й двері є.,
Там сімʼя наша живе –
Татко, мама, брат з сестрою,
Я і котик й він зі мною.

Чого так темно у цiй хатцi?
А де вiконечко, де свiт?
I тiсно тут, i що клювати?
Отож бiда, сижу як крiт!

Садимо весною,
Копаєм восени.
Негарна красуня
Росте у землі.