Місяць: Березень 2026

Лапки тоненькі-тоненькі,
пташино, маленька моя,
чи ти не замерзнеш, бідненька,
у товстому снігу сама?
До теплих країв не втікаєш,

Здогадався таки вітер смутку
Знов причілком часу походити.
Потоптати сиві згадок думи,
В гілки голі роздумів сповити.

Слово собі котиться,
Дух зупинить зов.

Тимчасове завжди, нiби «зайчик».
Як промiнчик, то тут, а чи там …

От Зима!
Все мерзне
Й спить,

Гіркотно все …
Дивитися на нелюд …
Що за людей
Хотілось їм,

Холодний, а теплий,
Бо щічки червоні.
Білющо-бiленький!
Де взявся, миленький?

Снiг сподобав саме тут
ковдру витрясати.
Терусив її весь день
й нiч не мiг вiн спати.

Коли російською мене повчають –
не вірю, що добра бажають.

Копійок було багато.
Сипались усі пузаті,
А мені лише одна,
До потреби і душа

Падав сніг на наш поріг.
Падав лише білий сніг.
Чорного в нас не буває.
Пекло лиш такий жбурляє.

Я не люблю старих речей,
Вони, як груз чіпляються за пам‘ять,
Волочаться за нами всі юрбою!

В зубах курочку зчавила,
Хвіст в сметані намочила

Аж чотири лапи має
І нікуди не втікає,

Земелько моя, як ти, бiдна страждала …
Вогонь, тебе милу, живцем попалив …
А залiзяччя! Рудого iржею …

Теп-ло
доб-ро,
щоб вже
прийшло!