Поламали долю,
долю поламали.
Гралися з тобою,
дурником не звали.
Місяць: Березень 2026
Ображай, ображай!
Ображай, ображай!
Та візьми пошукай,
Десь далеко в житті,
Коли було тобі
Добре бути з собою,
Тому, Кому поклонюся
Не сумуй, душа, не сумуй.
Вечір тихо схилився у нічку.
Помолюсь я з тобою Тому,
Хто пригорне наш сум і нешвидко
По кругу …
О, сiрi i по кругу думи!
Нi фарби, нi надii в вас нема,
ходити можете бездумно,
а толк який? Його нема!
без подяки …
О, доле, завжди нарiкання …
Ще не вгодила, ще нiяк.
Тебе очiкувань недоля,
Як тiнь лягає повсякчас
i на прекрасне, що дала ти,
але все дивимось вперед,
все хочем, хочем, знати б що там,
бо те позаду – нанiвець,
ми вже зцiнили чи забули.
Так неподячно повелось.
Хороше? Змiст? Уже минуле!
Без значення … усе згулось …
Попереду – кiнець безкрайнiй …
А доля вчила все життя –
Повикидай з себе все зайве.
Готуйся у безчасся як буття…
вітриська рвали …
Вiтриська рвали, рвали, рвали …
Встояла, Бог таки помiг.
Падiння бачила невдале,
один, другий, i ще не вiдь.
Дубай. Плач неярославни і моє нежаління
Ніби й пожаліти людей треба.
Жаліла б. Так колись було.
А зараз поломили мене.
комунiзм – читай – рашизм
Були “вони” i “ми”-
отак й жили,
“вони” солоденько
брехали –
Роздум
Далеко себе відчуваю.
Не ці вже , не ці вже береги,
Якими носилась я неспинно …
Вже не біжу … хоча би тихо йти
Просто розмова … Пес і хазяїн
Старий мій хазяїн,
Який ти чудний,
Чого ти так плачеш,
Хоча не сумний.
Янголятко прилетіло …
Янголятко прилетіло,
Соромливо скраю сіло
Коло нас … і оченятка
Сині, як із неба цятка,
корабель, який втопився …
Корабель,
корабель,
чом на днi ти,
до земель,
що за морем,
десь далеко,
йти не хочеш?
контузія
У тишинi лише чути Бога.
Вiйна гуде, кричить й реве!
Щоб не почулось, як косою,
чорнюща смерть своє бере!
Коника злiплю я …
Коника злiплю я
з гривою шурпато
i пущу руденького
свiтом поскакати.
Як не подати?
Як не подати,
Коли чистим серцем
Просиш чесноти такі,
Що і прийняти
Подячно зможеш,