Вмирай!

- Я хочу тебе вбити, чуєш?
- Навіщо? Візьми та скажи!
Навіщо мене погубити?
Господь створив мене, а ти
Не хочеш, щоби я ходила
Отут - між соснами, де ліс гуде,
Щоби не чула птахів співу,
Щоби над плесом тиша ще,
Як арфою та не бриніла?
Скажи, навіщо? Цей пісок …
По ньому босою ступала -
А він розсипаний з зірок,
Поблискував на сонці радо
І пригортав він кожний крок
Маленьких ноженят дрібненьких
Янголиків поліських діточок…
Прийшов ти вбити …
Навіть не ногами,
Ти прилетів, Денницею, хутчій
Все райське людям поламати,
Ти ангел смерті, та постій!
Скажу тобі і списом гніву
Проколить сердечко твоє
Сльоза дитини! Знаю, вірю!
Бо поруганим Бог не Є!

Залишити відповідь