Біля стіни примостилися квіти.
Біле на білому – геть невиразно.
Їм доведеться щосили біліти,
Аби на смак не пізнати поразку.
На видноколі готується злива,
Буде гульбасити в сірому платті.
Бути таким, як усі, некрасиво.
Бути інакшим – замало завзяття.
В тої ромашки навиворіт серце,
Кольору першого літнього меду.
Будемо клеїти вази до скельця
Та становити розлогі букети.
Гнеться білявка, заламує руки,
Струшує грудочку граду з волосся.
Знімемо маску, костюм і перуку.
Зробимо те, що квіткам не вдалося.
© Юлія Красіна 2022
Дякую за донат!
Картка 5354 3210 8793 5087