Дуб листочка відпустив,
зубатий землею
ліг й невдало так лежить
сухістю своєю.
Десь високо воля є
сонцем повертати
і не буде то, як та піч,
землю обпаляти.
А чи може просто сил
в дуба не хватило,
відпустив листочок свій,
хай летить … безсило …
Вже не втримати листків,
зеленню сповитих.
Хай летять землею всі,
як початок миті,
яка завжденько тяжка
і не подолати -
що початком є кінець,
звичкою сприйняти.