Саме так, саме так,
крок за кроком - по слiдах -
один одному ступаєм,
заважаєм, спотикаєм.
Завидки в словах, в дiлах ...
А зiйти - не взмозi - так!
Бо миттєво в страх впадаєм.
Бо дороги i не знаєм!
Вереницею iдем,
у потилицю всi дмем,
а зiйти, свiй шлях шукати?
Ми герої лиш скавчати!