Чого вовки на мiсяць виють?
Питання є, а вiдповiдь яка?
Цiкава й досить не простенька,
Яку вже маєм - слухати пора!
Мовчазний вовчик суне лісом,
бiжить у темряві - хай морок, нiч...
Як сонце свiтить знову нишком,
у сумі пiд корiннями лежить.
А вiн гукати також вмiє,
є ж голос в звiра, як нема?
I вовк сказав Самому Богу -
- Звiрина лiсова я - не нiма!
- Коли бо й мене свiт почує?
Мене! Лихого хижака!
Який увесь цей лiс чатує,
як охоронця - вояка?
Якого звiрi тут бояться,
бо вовк - це страшненько усiм,
Хотiв би й я, щоби мiй голос
та горном страху затрубiв!
- Хай буде згода на прохання!
Як вбачиш мiсяць круглим ти,
повий! Хай лiс почує й знає,
який страшний хазяїн ти.
Удень не треба всiх лякати,
у лiсi спокiй - рай землi,
а от вночі - бажанню бути!
Твiй голос лісом хай звучить!
I місяць, як товариш в небi,
великий круглий і блідий,
світитиме лише для тебе,
а ти вмостись під сяйвом
і спокійно вий!