О, доля, завжди нарiкання ...
Ще не вгодила, ще нiяк.
Тебе очiкувань тривога,
Як тiнь лягає повсякчас
i на прекрасне, що дала ти,
але все дивимось вперед,
все хочем, знати б, що там,
бо те позаду - нанiвець,
ми вже зцiнили чи забули.
Так безповажно повелось.
Хороше? Змiст? Уже минуле!
Без значення ... усе згулось ...
Попереду - кiнець безкрайнiй ...
А доля вчила все життя -
Повикидай з себе все зайве.
Готуйся у безчасся, як буття...