Я притулюсь і постою,
Над головою крона шепче.
Пташина там, там інший рай,
Що між землею й піднебессям.
По стовбурі крокують тьма
Мурах, жучків, гнучких личинок,
А я мiж ними, як чужа.
- Не наша ти - між листу лине.
Я піду полем й постою,
Ряднина трав послала обрій,
А між стеблинами тече
Життя своє, у диві добре,
І чудернацьке, і таке,
Що пригорнути дух бажає …
Але шепоче краса ця -
- Для тебе місця тут немає …
В високім храмі припаду
До неба в журі Хреста Бога,
Розкинув руки в шир таку,
Що нам повірити незмога.
Життя- вовтузене в гріхах,
Зусім нелегке, бо земнеє …
Почула все ж таки душа …
- Спочинь, посидь тут коло Мене …