Людина

Коли ти існуєш,
Ти вдихаєш повітря?
Чи просто приймаєш його як належне.
А бачила ти як сонце жевріє колись?
Чи це просто для тебе належне.
А п’яна вечірня веранда вкрита рожевим сонцем не нагадують тобі моменти що ти пережила.
Ти не знаєш мене так добре як я бачу тебе у сяйві заходу сонця.
Гадки не маєш нічого про себе та про свої почуття, але шукаєш відповідь у
чужих вустах.
Дивовижна і одночасно комічна.
Просто людина!
Для когось кохана, а для когось рідна,
Але ти в першу чергу людина,
Така ж вперта, прекрасна,
Ніжна, закута у мріях та в бажаннях своїх.
Просто людина, в своїй простоті.