Вітер рвав, кидав і силив
хмари, простір і журбу.
Згадку про голодомор безсило
оберігти, як живу.
Вона кожним поставала,
бо у памʼяті людей
про знущання ката-пана
із кацапських десь земель,
добре в памʼять себе втисла,
не забути, вже ніяк …
люди-свічки в муках слізних
повмирали просто так …