Беру я Пензлик, I неба Хочу Я торкнутись. Якого Кольору Ти, небо? Яким Ти хочеш Бутись? Чого Сумне, Сивiєш, Чи Нудгуєш? Городиш Сонце, Пар Землi Чатуєш. А хмари? Себе Пхають, Спотикають, Та гнiвом Тебе, Небо, Огортають! Усе разом - Питання, Думка, Як прозрiння, Крилом Злетiли! Якi, Душа, Твої Хотiння! - Пiдняти Очi, В небо, Подивити! Там духом Волi В небi Походити! Побачити Iмлу На хмарах! Може Помолитись! А потiм Стати I сказати - - Гарно! Та пензлик Взяти ... Ой! Слово взяти! Й малювати! А що? Не можу Описати!
Так напишу вірша лише я. Не примха, а доля, усе подала. Всміхається небо і дощ сльозу ллє. Таке все в мені і все це моє. Це не гонор! О, не він є! Смиренню я рада! Що вже Бог подає!