Отак якось дійшов вже час Листа писати, Українка … Ти прочитаєш в небесах, Мого Полісся Мавка рідна. Ти для мене і є лицем Шляхетності народу мого, Бо він такий, наш милий люд - Добрячий і покірний Богу. Це є ознакою добра, Але добра, що Правда має, І є ознакою того, що з злом Ніяк умінь не знаєм - Щоби жорстокістю могли Повідрубати все відразу, Хто нас рабами поробив … А ми якось й знехаяли заразу … А ти тулилась до того, Щоб європейцями нам бути, І ти ж страждала гнітом тим, Що знову є для нас гнітючим. Читай листа і розумій, Що волі ми і не зазнали … Болить тобі і я в журбі … Молись за нас, що й би не сталось …