Дзюркою стікала кава …

Дзюркою стікала кава …
Запашне ухання плило,
Хвостато зачіпляючи
Все думки про моє «було» …

Спинитись думка не гадала,
I не муштрувалась …
Шукати старанно
Приємних митей … і досхочу

Таких знайти змогла
У далеченному «було»,
Яке сховалось глибоченько,
У незнайденній мене …

Кава легенько торкнулась …
Спокій … і трішечки весни
Зуміли віднайти іще
Дверцятка у мою вселенну.

Залишити відповідь