Не дивуюся …
Себе не переставлю,
Не промовчу і не скажу,
Дух гордий в мнʼі,
Про це я знаю,
Що аж соромлюсь,
Бо видній
Відчути біль, чужкюу скорботу,
Не голодранця у грошах …
Прости нам небо, світ …
Гидоту людську ми стріли … і це жах!
У них скорботу не зобачу,
До них безжальна я … аж так …
Не місце їм, не час, ні краплі,
Нема для них …
Киває дух мій -
- Саме так!